Педагогічні погляди В.Сухомлинського на сімейне (родинне) виховання та їх впровадження в практику роботи сучасного закладу дошкільної освіти

Майя Дубінська, вихователь Заваллівського дошкільного навчального закладу "Берізка"

Відомий педагог Василь Олександрович Сухомлинський зазначав: «Сім’я для маленької людини – перша й незамінна школа виховання, найважливіший чинник у розвитку особистості. Від того, як пройшло дитинство, хто вів дитину за руку в дитячі роки, що ввійшло в її розум і серце з навколишнього світу – від того у вирішальному ступені залежить, якою людиною стане теперішній малюк».

Так, саме через сім’ю діти знаходять шлях у суспільство. У сім’ї їм передають найцінніший досвід поколінь, який вони повинні нести далі, щоб передати своїм дітям, а отже, - майбутньому.

Сімейне виховання відбувається впродовж всього життя. Дитина вчиться у всіх своїх вчинках, діях, у ставленні до батька та матері. Через родинні традиції та принципи у дитини виховується сила характеру, світогляд, любов до праці та природи, гуманізм. Саме від батьків дитина отримує уявлення про почуття любові та ласки, вчиться дарувати тепло рідним.

Сімейне виховання – це одна з форм виховання дітей, що гармонійно поєднує в собі повсякденну передачу досвіду батьків, через побутові справи, та уміння батьків використати свою педагогічну майстерність. Відповідальне батьківство – це завжди праця, яка створює особистість.

На думку Сухомлинського, головне завдання батьків в тому, щоб помітити та всебічно розвинути у дитині все, що дає їй природа, не порушуючи її особистості. Виховуючи, батьки мають дотримуватися поєднання думки, слова і дії. Одне не повинно розходитися в понятті з іншим. Таким чином, буде зберігатися цілісність дитячої душі.

Належні сімейні умови є запорукою ефективного виховання. Сімейні цінності, той міцний фундамент, що є основою кожної сім’ї та є головною умовою сімейного виховання. Якщо в родині на першому плані є подружня вірність, любов до дітей, відданість обов’язку виховання, моральність та толерантність, то і виховання буде спрямовано згідно з цими поглядами.

У вихованні основну роль відіграє мати, оскільки має найближчий контакт з дитиною. Саме мати найбільше впливає на становлення особистості. Емоційний комфорт та психологічне здоров’я дитини залежить від материнської ласки та уваги. Якщо ж діти позбавлені материнського тепла, то вони, як правило, виростають замкнутими, сором’язливими, не впевненими. Звичайно, роль батька у вихованні дитини також має велике значення, особливо якщо це стосується хлопчика. Як правило, діти намагаються наслідувати своїх батьків, бути на них схожими, але за умови, що і батько, і мати є для дитини авторитетом.

Сімейне виховання в порівнянні з іншими формами має деякі особливості, що суттєво впливають на розвиток та становлення особистості дитини.

Так емоційний зв’язок між членами родини, який опирається на любов, симпатію один до одного слугує основою для підсвідомого впливу, такого як наслідування, повторення через побачене, почуте. При цьому складається стала думка про ситуацію і надалі реакція на схоже буде ідентична (позитивна чи негативна, залежно від досвіду).

Також виховання дитини в сім’ї, де існує безперервне спілкування між людьми різного віку та статі, з їх власним життєвим досвідом, спонукає до становлення в дитини зразків поведінки, ставлення до близьких, поваги до старших. Так і в педагогічному досвіді Сухомлинського можна побачити зразок сімейного виховання на прикладі оповідань «Сьома дочка», «Іменини», «Бабусин борщ», «Дуб під вікном», «Комірчина для дідуся» та ін.

Все, що відбувається всередині сім’ї, її власний спосіб життя, традиції, звички, розуміння про те, що добре, а що погано, що таке добро і що таке зло, певні соціальні цінності, все це безпосередньо впливає на становлення дитини як особистості. А надалі розуміння себе частиною суспільства. Можна сказати, що родина є першою сполучною ланкою між людиною і соціумом.

Таким чином, від сім’ї, від внутрішнього мікроклімату, від особливості спілкування батьків залежить успішна соціалізація дитини.

Яка ж сім’я характеризується як сприятлива для успішної соціалізації дитини? До таких характеристик можна віднести соціально-демографічну структуру сім’ї, що охоплює склад родини, наявність різних поколінь, соціальне становище. Також психологічний клімат з позитивним забарвленням; психолого-педагогічна культура батьків, що зумовлює тривалість і якість спілкування з дітьми; зв’язок з дитячим садком, школою.

Звичайно, не можна не звернути уваги на чинники, що негативно впливають на виховання. Це і погані житлові умови, і низький матеріальний, соціальний статус, низький культурний рівень батьків.

В.О. Сухомлинський завжди переймався проблемами родинного виховання, особливостями та умовами виховання дітей в різних сім’ях. Він досконало вивчав як негативний так і позитивний досвід. Знаходив найбільш поширені вади та недоліки виховання в сім’ї, визначав причини цих недоліків. Сухомлинський вів серед батьків та дорослих величезну освітню і виховну роботу. Намагався навчити їх мистецтва сімейного і громадського виховання, засуджував неуцтво.

Великий педагог вважав, що необхідно створювати школи мудрості для майбутніх батьків. Готувати їх до відповідальної місії – виховання дітей. Свої ідеї він впроваджував у закладах освіти.

Так одним із видів суспільного виховання є дошкільний навчальний заклад, що значною мірою сприяє розвитку педагогічної культури батьків і завжди відкритий для співпраці. Педагоги, що сприяють підвищенню обізнаності батьків, з легкістю допомагають розв’язувати різні питання з виховання дітей.  Але така взаємодія буде приносити позитивні результати, якщо буде відповідати певним правилам:

-   Якщо батьки звертаються до вихователів з певною проблемою у вихованні своєї дитини, то педагог повинен знати про особливості цієї родини. Чим більше інформації, тим краще буде розуміння ситуації.

- Спілкування повинно бути діалогом, щоб вихователь мав уявлення про рівень педагогічних знань батьків, їх навички. Для того щоб можна було вносити необхідні поправки.

- Використання порад педагога для виховних дій, що спрямовані на дитину, враховуючи її особливі потреби, згідно з її віком.

У своїй роботі вихователь керується необхідними знаннями про родину та враховуючи особливості визначає форму роботи з такою родиною: індивідуальну, колективну чи наочно-інформаційну.

Працюючи індивідуально, педагог завжди має вплив на конкретну людину. Це дає можливість краще донести необхідні знання, глибше заглянути в суть проблеми. Поради, бесіди, консультації стають непомітним, але таким важливим інформуванням батьків вранці під час зустрічі дітей, чи ввечері, коли дитину забирають додому.

Під час колективної форми роботи з батьками педагог більш загально торкається проблем, що стосуються майже кожного малюка. Під час групових, чи загальних зборів, кожен з батьків може знайти щось для себе, те що стосується саме його дитини. Така форма роботи закликає батьків примати участь у житті групи: виставки спільних робіт батьків і дітей, участь батьків у святах, дні відкритих дверей, екскурсії.

Найпоширенішою залишається наочно-інформаційна форма роботи з батьками. Це і батьківські куточки з інформацією про успіхи дітей, буклети, що направлені на інформування батьків з найважливіших тем, публікації в періодиці та книги, які спонукають батьків до самоосвіти.

Поєднання різних форм роботи дитячого садка сприяє ефективному впровадженню ідей Сухомлинського щодо виховання батьків через дітей. Істотне значення має спрямування самоосвіти батьків, стимулювання до вдосконалення, росту, поповнення своїх педагогічних знань і після закінчення дитиною дошкільного закладу.

Таким чином, якщо батьки цікавляться життям дітей за межами родинного кола, з повагою ставляться до індивідуальності дитини, враховують її здібності, інтереси, бажання, допомагають у формуванні системи цінностей тоді підвищується і психологічна освіта батьків, набуваються нові знання, що сприяють подальшому розвитку і становленню як дитини особистості, так і родини як частини всього суспільства. Коли батьки будуть наповнювати життя дітей увагою, турботою, любов’ю, кожен день насичувати враженнями та подіями, тоді зусилля не будуть марні, вони відізвуться в майбутніх поколіннях. Адже недарма в прислів’ї сказано: «Без сім’ї немає щастя на землі».

Список використаних джерел.

1.            В.О. Сухомлинський. Батьківська педагогіка. – К.: Рад. школа, 1978. – С. – 263 с.

2.            Мокосеєва О. Сім’я – основа психічного здоров’я дитини. Семінар-практикум для батьків.//Психолог дошкілля, № 6, 2016. - С 27-33.

3.            Антоненко О. Формування психологічної компетентності батьків. // Психолог дошкілля, № 5, 2016. – С. 4-10.

4.            Актуальні проблеми досліджень сучасної сім’ї в Україні (Т. М. Яблонська) // Український соціум. - 2004. - № 2 (4). - C.80-84.

5.            Алєксєєнко Т.Ф. Концептуалізація соціально-педагогічних основ сучасного сімейного виховання. Дисертація. Київ.-2017

6.            https://pidruchniki.com/81773/pedagogika/poglyadi_suhomlinskogo_problemi_simeynogo_vihovannya

7.            http://www.stattionline.org.ua/pedagog/104/18377-vasil-suxomlinskij-pro-rodinne-vixovannya.html