Людмила Гриценко, вихователь Гайворонського дошкільного навчального закладу № 6
«Забуваємо ми часом, що жива істота народжена людиною, ще не є людина, людиною її треба зробити; кожна людська істота, як тільки вона навчилася мислити і відчувати, рушає до тієї криниці, яка називається щастям - людським щастям. І наше завдання полягає в тому, щоб поглибити цю криницю, відкрити в ній нові джерела».
В.О. Сухомлинський
«Казка» - це слово знайоме нам усім ще з дитинства. Вивченням поняття та феномену «казки» з давних-давен займалися багато вчених, філософів, педагогів, психологів та інших. Величезне значення мають думки В.О.Сухомлинського щодо виховного значення казок у житті дітей. Саме казка, на його думку, задовольняє жадобу дитячого пізнання. У практиці В.О.Сухомлинського казка виконує багато функцій: вона є засобом патріотичного виховання, засобом розвитку дитячої творчості, вона сприяє формуванню основ світогляду. Також у працях видатного педагога наголошується, що завдяки казці дитина пізнає світ не лише розумом, а й серцем. Казкові образи, на думку В.О.Сухомлинського допомагають дітям зрозуміти красу рідної землі. Тому він радить молодим педагогам: «Нехай дитина відчує красу і захоплюється нею, нехай в її серці й пам’яті на завжди збережуться образи, в яких втілюється Батьківщина».
Дитяча творчість починається саме з казки. «Немає дитини, - каже Василь Олександрович, - яка вражена красою поетичного слова, не створила б власного образу.
«Казка - це активна естетична творчість, що захоплює всі сфери духовного життя дитини – її розум, почуття, увагу, волю, вона починається вже у процесі розповіді, вищий її етап - інсценізація».
Без казки важко уявити інтелектуальні взаємини між дітьми; без захоплення казкою немає колективного переживання, без творення казки дитині не доступні радість, одухотворення думкою. Роль казки у розвитку творчості наших вихованців багатофункціональна.
В.О.Сухомлинський не лише розкрив високу мудрість і життєстверджуючий оптимізм казки, а й показав найраціональніші способи її використання у навчально-виховному процесі.
Працюючи з дітьми 4-5-6 –річного віку, я вирішила скористатися літературним спадком В.О.Сухомлинського.
На протязі трьох років намагалася відкрити дітям казковий дивосвіт Педагога-Майстра, якому малі дошкільнята із цікавістю та насолодою здобувають знання.
Своєрідною родзинкою з питання роботи з казками В.О.Сухомлинського став авторський підручник «Казковий світ В.О.Сухомлинського». Унікальність і неповторність його полягає в тому, що в ньому зібрані, розроблені ігри, вправи, завдання на основі казок відомого педагога.
«Через казкові образи в свідомість дітей входить слово з його найтоншими відтінками, воно стає сферою духовного життя дитини, засобом вираження думок і почуттів – живою реальністю мислення», - писав В.О. Сухомлинський
Прислухаючись до порад великого Майстра, в групі створили «куточок казки». Також постійно створюємо умови для дитячої творчості, для складання казок, малювання улюблених героїв.
Старші дошкільнята в «куточку книги» вчаться складати казки. Ці казки записуємо в спеціально красиво оформлені альбоми. Разом з дітьми в «куточку мрії» виготовляємо шапочки, маски для драматизації та інсценізації улюблених казок.
Разом з дітьми опрацювали такі добірки казок Василя Олександровича Сухомлинського: - про природу: «Веселка в бурульці», «Гарна квітка», «Квітка сонця», «Як дзвенять сніжинки»; - про природні явища: «Соромно перед соловейком», «Треба виручати волошки», «Камінь»; - про повадки звірів: «Куди поспішають мурашки», «Заєць і місяць», «Заєць і горобина», «Лисичка ліхтарик»; - про взаємовідносини людини і природи: «Онучка старої вишні», «Дуб під вікном», «Дідусеві гарбузи».
Під час читання і слухання казок навчала дітей розмовляти, а саме: висловлювати своє ставлення, свої думки, вчила дітей мріяти.
Вивчаючи досвід В.О. Сухомлинського я відкрила для себе багато цікавих моментів, які почала впроваджувати в своїй роботі з дітьми.
В процесі роботи намагалась підбирати цікаві методи і прийоми, які допомагають розвивати мову дітей.
Оформили «куточок книги», який називаємо «калинчине віконце».
Виготовила альбом із творами народної творчості, як радить Василь Сухомлинський. Для кожного твору підбирала іграшковий театр. Розповідь казки чи читання супроводжую іграшковою виставою за сюжетом твору. Весь матеріал створювався в ході роботи так, щоб він використовувався диференційовано та індивідуально.
Дітям подобається після прочитаної казки відгадати загадку, розв’язати ребус, виготовити своїми рученятами подаруночок, дати волю вправним пальчикам.
У роботі з дітьми я намагалась зробити радісним кожен день. На допомогу приходить іграшка. Кожного ранку я зустрічаю дітей з веселою доброю іграшкою. Діти розповідають їй, який у них настрій. Саме іграшка запрошує дітей помандрувати з нею в казочку. В такі хвилини кожна дитина прагне ближче придивитися до цієї іграшки, поговорити з нею, уявити себе на її місці, прагне лагідно приголубити її.
Коли я розповідаю дітям казку про тварин, вони часто запитують, чи то наш зайчик живе в цій казочці. І коли я говорю що наш, діти більш емоційно сприймають сюжет казки, прагнуть ближче пізнати характер того чи іншого героя. Дітям подобається такий ігровий процес, а я, разом з колегою, прагнемо використовувати його для подальших, більш складних творчих форм ігрової активності.
Казки В.О. Сухомлинського, хоч і короткі, але вони вчать бачити прекрасне у вчинках героїв, іх поведінці, вчать любити рідний край, свою Батьківщину.
Казка – це другий вчитель дітвори, із її допомогою я навчаю дітей пізнавати навколишній світ, стараюсь робити їх добрішими, людянішими, саме тому намагаюсь використовувати казки Василя Сухомлинського на всіх заняттях, в усіх режимних моментах.
Великого значення В.О. Сухомлинський в казках надавав моральним якостям: доброта, обов’язок, бажання робити добро, прийти вчасно на допомогу. Мені запала в душу ціла система поглядів видатного педагога про формування особистого світу дитинства, сповненого добра, ніжності, справедливості, співчуття тощо.
Після вивченого, опрацьованого досвіду роботи геніального педагога, я вирішила в своїй роботі з дітьми частково використовувати ще й посібник «Спалахнула свічка ніжним полум’ям, підійдіть, погрійтеся, кому холодно».
Зібраний матеріал я оформила в папку «Сорок стежинок формування краси людських стосунків». По мірі можливості, стараюсь використовувати ці стежинки на заняттях: «Художня література», «Ознайомлення з соціумом» та з природним довкіллям, «Розвиток мовлення» тощо. Кожна з даних стежинок через ігри впевнено веде дитину в дорослий світ – не нав’язливо вчить прекрасного, справедливого, доброго. За допомогою «стежинок» вчу дітей висловлювати свої думки, працювати в колективі, ставити виставки, малювати.
Працюю в тісному контакті з родинами. У «стежинках» передбачено завдання для родин.
Для того, щоб малечі було цікаво пізнавати навколишній світ з усіма його таємницями і загадками, рости вихованими і розумними, я, при організації освітнього процесу, і надалі продовжу використовувати поради відомого педагога, його цікаві казки та «стежинки краси людських стосунків».
Бібліографія
1. В.О. Сухомлинський. Вибрані твори. – т. 3 - С. 5345
2. В.О. Сухомлинський. Сто порад учителеві. - т. 2 - С. 420-425
3. В.О. Сухомлинський. Серце віддаю дітям. – Київ, 1972
4. Добірка казок В.О. Сухомлинського . – П П № 5. 2008 р.
5. Батьківська педагогіка. Заповіти В.О. Сухомлинського – ДМЗ № 1, № 2. 2015р.
Немає коментарів:
Дописати коментар