Вплив трудової діяльності дітей дошкільного віку на формування особистості

Тетяна Веселовська, вихователь Заваллівського дошкільного навчального закладу "Берізка"

Привчити змалку дитину до праці, виховати в неї елементарні трудові уміння й навички – одне з важливих завдань дошкільного виховання. Посильна праця, поряд з грою, є природною потребою здорової дитини. Вона задовольняє прагнення дитини до активної діяльності, самостійності, дає їй втіху й радість у повсякденному житті. В процесі праці в дітей формуються високі моральні якості, працьовитість, самостійність, відповідальність за доручену справу [1, с. 3].

Трудове виховання дітей – одне з важливих завдань виховання особистості. Уся система виховання в нашій країні, починаючи з виховання дітей раннього віку, спрямована на формування в підростаючому поколінні свідомого ставлення до праці, потреби трудитися, прагнення до суспільно корисної праці. Перед дитячими дошкільними закладами стоять завдання всебічного і гармонійного розвитку дітей, серед яких важливе місце посідає таке: прищеплювати дітям елементарні практичні навички, любов до праці, вміння та бажання допомагати іншим.

В. О. Сухомлинський писав: «Трудове життя в роки дитинства, отроцтва і ранньої юності – це одна з важливих умов формування гармонійної людини. Треба виховувати в дітях почуття радості праці, без цього неможливе життя колективу» [2, с. 5].

На важливість використання праці як виховного засобу вказували і такі видатні діячі педагогіки: А. С. Макаренко, В. Ф. Одоєвський,  Г. М. Кершенштейнер,    Є. М. Водовозова,   Є. І. Тихеєва,   К. Д. Ушинський,  Л. М. Толстой, С. Ф. Русова, а також сучасні українські дослідники Г. В. Бєлєнька, З. Н. Борисова, М. А. Машовець та інші.

Сучасні дослідження з питань трудового виховання стверджують положення про те, що праця дітей є одним з найважливіших засобів виховання, засобом всебічного розвитку особистості в умовах суспільного дошкільного виховання.

Завдання трудового виховання в умовах суспільного дошкільного виховання визначені «Програмою» і спрямовані на формування у дітей:
а) позитивного ставлення до праці дорослих; б) бажання і потреби трудитися; в) знань і уявлень про окремі трудові дії в тому чи іншому виді  праці; г) навичок і вмінь у посильній для дітей праці.

Слід відзначити, що праця дітей дошкільного віку в порівнянні з працею дорослих має свої особливості.

Праця дорослих має суспільно корисний, виробничий характер, усвідомлюється ними як потреба й необхідність, має певну матеріальну результативність.

Дитяча ж праця, як правило, не створює ні матеріальних, ні культурних цінностей. Винятком є праця дітей у природі, коли вони вирощують квіти, овочі, ягоди, і ручна праця (діти для своїх ігор виготовляють різноманітні іграшки з паперу, картону, дерева). Результати цих видів праці зримі й відчутні. В тих же випадках, коли дитина обслуговує саму себе, дитячий колектив – прибирає свою кімнату, готує столи до сніданку, обіду чи занять (господарсько-побутова праця), матеріальних результатів виявити не можна. Тут результат має виховний характер, і в цьому полягає його педагогічна цінність [3, с. 43].

Друга особливість праці дитини-дошкільника – тісний зв’язок її з грою, котрий виявляється на всіх ступенях дошкільного дитинства.

Перш за все діти пов’язують різноманітні види праці людей, що їх оточують, зі своєю ігровою діяльністю.

Дитині-дошкільнику хочеться нарівні з дорослими виконувати найрізноманітніші види суспільно корисної праці, бути лікарем, вчителем, вихователем, шахтарем, трактористом. Навіть малята, котрі вперше прийшли в дитячий садок, не маючи ще достатньо життєвого досвіду, в своїх іграх відтворюють працю рідних, турботу й увагу, яку до них виявляють дорослі в сім’ї, в дитячому садку. Вони вдягають своїх ляльок, годують їх, вкладають спати, розповідають їм казки і т. д.

Практика показує, що такі ігри, підтримувані і скеровувані вихователем, мають велику педагогічну цінність, оскільки дають можливість в емоційній формі розширити, уточнити уявлення дітей про працю оточуючих людей, пройнятися глибокою повагою до неї, таким чином, допомагають виробити у дітей правильне ставлення до праці дорослих, до своєї праці. Це один із взаємозв’язків між грою і працею, що має велике значення у виховній роботі з дітьми [4, с. 10-11].

Таким чином, у різних видах трудової діяльності дітей вихователь поступово ускладнює виховні завдання, визначає трудові обов’язки залежно від віку, трудових умінь і навичок. Вирішення завдань трудового виховання в цілому і особливо головного з них – виховання у дітей позитивного ставлення до праці – залежить від того, якою мірою вихователь володіє методикою організації праці дітей, як враховує особливості і своєрідність праці дошкільників, усвідомлює місце праці в загальному педагогічному процесі.

Таким чином, виховна роль праці цілком очевидна, а її використання з цією метою вимагає врахування особливостей дітей і дотримання педагогічних принципів організації роботи.

                            

Список використаних джерел

1.          Введенська Т.В. Трудове виховання в дитячому садку / Т.В. Введенська. ‑ К. : Рад. школа, 1958. – С. 68.

2.          Борисова З.Н. Виховання в праці / З. Н. Борисова,  Т. В. Введенська. – К. : Рад школа, 1977. – С. 79.

             3. Трудовое воспитание в детском саду / [под ред. В. Г. Нечаевой]. – М. : Просвещение, - 1954. – С. 76.

4.  Методичний лист «Трудове виховання дітей дошкільного віку» / [за ред. Гуменюк О.М.]. – К. : Рад. школа. – 1972. – С. 48.